Поверхні можна обштукатурювати різними розчинами.
Чисто вапняним розчином обштукатурюються тільки кам'яні (цегляні) стіни зсередини. Вапняно-алебастровими — дерев'яні поверхні усередині будівлі (внутрішні стіни, перегородки і стелі). Вапняно-цементним — зовнішні кам'яні (цегляні) і дерев'яні стіни і внутрішні стіни кам'яних будівель, схильні до вогкості.

Вапняні розчини для обштукатурювання повинні володіти хорошою пластичністю, нормальними термінами твердіння і незначною усадкою.
Під пластичністю розчину розуміється його здатність змінювати під впливом зовнішніх сил свою форму без розшарування, розсипу або утворення тріщин і зберігати її після припинення дії цих сил. Пластичність залежить від якості терпкої речовини (сповісти), а також від якості і кількості заповнювача — піску.

Обштукатурювати рубані стіни можна тільки після повного осідання і просушування будівлі (тобто після закінчення будування через 1 — 2 роки). Для обштукатурювання внутрішніх дерев'яних поверхонь їх оббивають дранню шириною від 15 до 30 мм, завтовшки від 2 до 4 мм і завдовжки 1—2 м, розташовуючи її у вигляді кліток із стороною квадрата не більше 3,5—5 см для стін і не більше 3—4 см — для стель.

Облицьовувати сухою штукатуркою можна будь-які стіни — кам'яні (цегляні), бетонні і дерев'яні.
Найбільш простий і економічний спосіб облицьовування — наклеювання листів за допомогою спеціальної гіпсової мастики. Це можливо застосовувати тільки до цегляних і шлакобетонових стін, що мають загальне відхилення по вертикалі в межах висоти кімнати не більше 10 мм. Цегляні стіни необхідно виконувати з повним швом, вологість їх при наклейці штукатурки не повинна перевищувати 10%.

Інструменти, потрібні для обштукатурювання поверхонь, показані на рис. 29. Сокіл служить для підтримування розчину при нанесенні його на поверхню лопаткою, для намазування розчину на поверхню і його розрівнювання. Основну деталь сокола — щит можна зробити з дощок, скріплених на шпонках, або з листа восьмиміліметрової фанери.

Для приготування вапняного розчину беруть вапняне тісто, додають до нього трохи піску і добре перемішують. Потім окремими порціями досипають весь потрібний пісок, кожного разу добре перемішуючи. Воду додають до одержання розчину середньої густини.

Поверхню, що вимагає ремонту, легенько простукують молотком або ручкою штукатурної лопатки. Якщо чути глухий звук, то це означає, що штукатурка тримається міцно, якщо звук дзвінкий — штукатурка відстала від основи.

Великі поверхні штукатурять у три шари: підготовчий, ґрунтувальний та покривний (рис. 30). На рівних гладеньких поверхнях може бути два шари: підготовчий і ґрунтувальний (він же покривний). Підготовчий шар на кам'яних поверхнях повинен мати товщину 4—5 мм, на дерев'яних — близько 9 мм. Для нього використовують рідкий сметаноподібний розчин, який добре заповнює всі нерівності поверхні. Перед нанесенням підготовчого шару обштукатурювану поверхню і кромку старої штукатурки старанно змочують водою. Розчин наносять накиданням штукатурною лопаткою з сокола. Підготовчий шар повинен покривати всю площину, що підлягає обштукатурюванню. Для забезпечення кращого зчеплення з ґрунтувальним шаром підготовчий шар не розрівнюють і не загладжують. Проте на рівних бетонних поверхнях цей шар потрібно розрівнювати, для того щоб він мав однакову товщину по всій площі.

Для підмазування тріщин використовують спеціальну суміш-підмазку (рецепт 1). Окремо готують 5%-ний клейовий розчин, а суху, мелену і просіяну крейду перемішують з гіпсом. Потім суміш засипають у клейовий розчин і добре розтирають. Клейової води беруть стільки, скільки необхідно для утворення пасти потрібної в'язкості. Тріщини, розрізують штукатурним ножем або шпателем на глибину до 3—5 мм, заповнюють підмазкою за допомогою шпателя рухами, перпендикулярними до напрямку тріщини, і остаточно вирівнюють поверхню рухами шпателя вздовж тріщини (рис. 32). Після того як підмазані місця висохнуть, їх шліфують пемзою або дрібнозернистим наждачним папером. Цього можна не робити, якщо підмазані місця через кілька хвилин після нанесення підмазки ретельно затерти теркою. Щілини між стіною і плінтусом розчищають відрізівкою, змочують водою і заповнюють розчином, потім зрізують лишки розчину і затирають невеликим півтерком або теркою. Після підмазування щілин плінтуси очищають від розчину і протирають вогкою ганчіркою.

Штукатурку на стелі ремонтують штукатурним розчином. Розчин наносять штукатурною лопаткою з сокола, який тримають на рівні плечей під місцем, що ремонтується. Після нанесення на стелю першого підготовчого шару звисаючі частинки розчину знімають. Другий шар розчину розрівнюють півтерком.

Шви між залізобетонними панелями розчищають, змочують водою і заповнюють розчином на дрібнозернистому піску. Розчин розрівнюють півтерком і затирають. Для замазування тріщин, вибоїн та інших нерівностей можна скористатися підмазкою, приготовленою за рецептом 1.

Листами сухої штукатурки можна покривати кам'яні і дерев'яні стіни, перегородки та стелю.
Листи ріжуть ножівкою або ножем. Основою для сухої штукатурки на стінах із кругляка і перегородках із нерівних дощок служить каркас з рейок перетином 25 Х 30 мм. Рейки прибивають через кожні 40 см. Листи штукатурки прибивають до каркаса оцинкованими або покритими оліфою цвяхами діаметром 2 мм і довжиною 30 мм. Відстань між цвяхами по контуру листа повинна становити 10 см. Цвяхи забивають на відстані не менш як 1 см від кромки. Відстань між цвяхами на проміжних рейках каркаса приймається 20 см для стін і 15 см — для стель. Цвяхи забивають у напрямі від середини листа до країв. Причому перші цвяхи забивають у той край листа, який стикується з попередньо пришитим листом, потім у проміжні рейки. Якщо цвях попав у каркас, його слід витягнути. Головка цвяха повинна знаходитись на одному рівні з поверхнею штукатурки. Стіни починають обшивати від кутків до вікон і дверей.