Великі поверхні штукатурять у три шари: підготовчий, ґрунтувальний та покривний (рис. 30). На рівних гладеньких поверхнях може бути два шари: підготовчий і ґрунтувальний (він же покривний). Підготовчий шар на кам'яних поверхнях повинен мати товщину 4—5 мм, на дерев'яних — близько 9 мм. Для нього використовують рідкий сметаноподібний розчин, який добре заповнює всі нерівності поверхні. Перед нанесенням підготовчого шару обштукатурювану поверхню і кромку старої штукатурки старанно змочують водою. Розчин наносять накиданням штукатурною лопаткою з сокола. Підготовчий шар повинен покривати всю площину, що підлягає обштукатурюванню. Для забезпечення кращого зчеплення з ґрунтувальним шаром підготовчий шар не розрівнюють і не загладжують. Проте на рівних бетонних поверхнях цей шар потрібно розрівнювати, для того щоб він мав однакову товщину по всій площі.

Ґрунтувальний шар штукатурки в основному вирівнює нерівності обштукатурюваної поверхні. Якщо потрібна штукатурка великої товщини, то ґрунт наносять у кілька шарів: перший шар — способом накидання, останні шари — як способом накидання, так і намазування.
Розчин для грунту готують дещо густішим, ніж для першого підготовчого шару. Товщина кожного шару грунту залежить від виду розчину та матеріалу обштукатурюваної поверхні. На кам'яних поверхнях шар ґрунту з цементного розчину повинен бути товщиною 5 мм, а з вапняного розчину — 6—7 мм; на дерев'яних поверхнях товщина шару грунту повинна становити приблизно 10 мм. Кожен наступний шар грунту наносять тільки після затвердіння (при вапняно-цементних чи вапняно-гіпсових розчинах) або після побіління (при вапняних розчинах) попереднього шару. Останній шар грунту вирівнюють так, щоб покривний шар по всій площі мав однакову товщину.

Розрівнюють розчин півтерком або соколом. Для цього рекомендуються півтерки довжиною 70—100 см з рівними ребрами. При розрівнюванні розчину півтерок або сокіл можна вести в будь-яких напрямках: знизу вгору, зліва направо і т. п. При цьому розчин потрібно намазувати там, де його невистачає, і зрізувати лишки. Поверхня повинна бути чистою, рівною і без раковин. Остаточно поверхню вирівнюють нанесенням покривного шару. Поки розчин не затвердів, на поверхні грунту роблять насічки глибиною 2—3 мм, що забезпечує краще зчеплення його з покривним шаром. Покривний (оздоблювальний) шар повинен мати товщину 2—3 мм. Для цього шару використовують такий же розчин, як і для двох попередніх шарів, тільки матеріали просівають через сито з отворами 1X1 мм. Густина розчину для покривного шару близька до густини сметани.

Після приготування розчину грунт добре змочують водою і через кілька хвилин починають наносити покривний шар. Розчин накидають тонкими шарами за допомогою штукатурної лопатки або намазують соколом чи півтерком, потім ретельно розрівнюють його півтерком довжиною не менш як 100 см. Після того як покривний шар затужавів, але ще не затвердів, його затирають дерев'яною теркою (краще, коли вона оббита повстю або фетром), роблячи колові рухи проти годинникової стрілки (рис. 31). У місцях з підвищеннями на штукатурці на терку трохи натискують, а в місцях з впадинами її пересувають вільно. Розчин, що збирається на ребрах терки, періодично зчищають і використовують для підмазування заглиблень і раковин. Під час затирання пересохлу поверхню змочують водою за допомогою щітки. Якщо потрібно обштукатурити окремі невеликі ділянки, їх спочатку змочують водою, заповнюють розчином, а потім затирають так, щоб межа між новою і старою штукатуркою не була помітна.