Ремонт вікон
Часто причиною того, що вікна погано відчиняються і зачиняються, є ослаблення шурупів, які тримають петлі. У цьому разі шурупи потрібно підкрутити. Якщо стулка вікна перекосилася, її знімають з петель і обережно пристругують. Щоб запобігти дальшому перекосу, її треба укріпити металевим кутником (рис. 70).
Вставляння шибок — найчастіший вид ремонту вікон. Для різання скла застосовують склорізи, в яких різальним елементом є алмаз або ролик з твердого сплаву. Якщо на склі залишається тонка безбарвна риска, це значить, що склоріз ріже добре. Якщо ж риска має вигляд грубої подряпини білого кольору — склоріз тупий або ним неправильно користуються. При правильному різанні склорізом скло дає слабкий потріскуючий звук. Якщо склоріз гострий, але не ріже при нормальному натискуванні, його треба вмочити в гас.
Починаючи працювати склорізом, випробуйте його на невеличких кусочках скла. Ріжучи скло, правильно тримайте склоріз (рис. 71, а): вказівний палець повинен знаходитись зверху, а інструмент займати майже вертикальне положення. Склоріз спрямовують по лінійці. Різати починають з дальшого кінця полотна і проводять роликом по поверхні (на себе) тільки один раз, рівномірно натискуючи ним на скло. Якщо надріз не вийшов, треба перевернути скло і зробити надріз з другого боку точно над першим. Щоб розламати надрізане скло, його кладуть на край столу (рис. 71, б) і злегка натискують рукою на звисаючу частину. Якщо скло не розламалося, то слід знизу легенько постукати по надрізу склорізом або іншим металевим предметом. При цьому скло по надрізу місцями трісне, що полегшить відламування.
Перш ніж вставляти шибку, з рами видаляють уламки скла, цвяхи, замазку. Нерівні місця замазують замазкою, а потім фальці грунтують свинцевим білилом з оліфою. Між шибкою і поверхнями фальца наносять тонкий шар замазки (рис. 71, в, г). Шибки укріплюють в рамах дротяними шпильками, маленькими гвіздочками або так званим штапиком — дерев'яною планочкою, яка ставиться на замазці (рис. 71, д). Замазку можна купити готову або приготувати самому за рецептами 47 і 48. Кращою є білильна замазка. її готують так. На лист фанери або картону гіркою насипають приблизно 3/4 потрібної за рецептом кількості крейди і додають білило. Зверху гірки роблять заглиблення, в яке обережно, щоб не розтікалася, вливають оліфу. Крейду перемішують з оліфою до одержання тістоподібної дещо рідкуватої маси. Масу знімають і тимчасово кладуть на папір. На фанеру або картон насипають шар крейди товщиною близько 1 см. На цей шар кладуть тістоподібну масу і місять, при потребі підсипаючи крейду до одержання замазки нормальної густини.
Якісна замазка повинна бути тугою, не прилипати до рук, скручуватись у вірьовочку, розтягуватись, добре прилипати до скла і дерева. В холодну пору року замазка тужавіє, погано прилипає до скла і не розрівнюється ножем. У цьому випадку її готують дещо рідшою, ніж звичайно. Така замазка при тужавінні матиме потрібну консистенцію.
Вставляння шибок — найчастіший вид ремонту вікон. Для різання скла застосовують склорізи, в яких різальним елементом є алмаз або ролик з твердого сплаву. Якщо на склі залишається тонка безбарвна риска, це значить, що склоріз ріже добре. Якщо ж риска має вигляд грубої подряпини білого кольору — склоріз тупий або ним неправильно користуються. При правильному різанні склорізом скло дає слабкий потріскуючий звук. Якщо склоріз гострий, але не ріже при нормальному натискуванні, його треба вмочити в гас.
Починаючи працювати склорізом, випробуйте його на невеличких кусочках скла. Ріжучи скло, правильно тримайте склоріз (рис. 71, а): вказівний палець повинен знаходитись зверху, а інструмент займати майже вертикальне положення. Склоріз спрямовують по лінійці. Різати починають з дальшого кінця полотна і проводять роликом по поверхні (на себе) тільки один раз, рівномірно натискуючи ним на скло. Якщо надріз не вийшов, треба перевернути скло і зробити надріз з другого боку точно над першим. Щоб розламати надрізане скло, його кладуть на край столу (рис. 71, б) і злегка натискують рукою на звисаючу частину. Якщо скло не розламалося, то слід знизу легенько постукати по надрізу склорізом або іншим металевим предметом. При цьому скло по надрізу місцями трісне, що полегшить відламування.
Перш ніж вставляти шибку, з рами видаляють уламки скла, цвяхи, замазку. Нерівні місця замазують замазкою, а потім фальці грунтують свинцевим білилом з оліфою. Між шибкою і поверхнями фальца наносять тонкий шар замазки (рис. 71, в, г). Шибки укріплюють в рамах дротяними шпильками, маленькими гвіздочками або так званим штапиком — дерев'яною планочкою, яка ставиться на замазці (рис. 71, д). Замазку можна купити готову або приготувати самому за рецептами 47 і 48. Кращою є білильна замазка. її готують так. На лист фанери або картону гіркою насипають приблизно 3/4 потрібної за рецептом кількості крейди і додають білило. Зверху гірки роблять заглиблення, в яке обережно, щоб не розтікалася, вливають оліфу. Крейду перемішують з оліфою до одержання тістоподібної дещо рідкуватої маси. Масу знімають і тимчасово кладуть на папір. На фанеру або картон насипають шар крейди товщиною близько 1 см. На цей шар кладуть тістоподібну масу і місять, при потребі підсипаючи крейду до одержання замазки нормальної густини.
Якісна замазка повинна бути тугою, не прилипати до рук, скручуватись у вірьовочку, розтягуватись, добре прилипати до скла і дерева. В холодну пору року замазка тужавіє, погано прилипає до скла і не розрівнюється ножем. У цьому випадку її готують дещо рідшою, ніж звичайно. Така замазка при тужавінні матиме потрібну консистенцію.
Сторінок: 1