Поверхню, що вимагає ремонту, легенько простукують молотком або ручкою штукатурної лопатки. Якщо чути глухий звук, то це означає, що штукатурка тримається міцно, якщо звук дзвінкий — штукатурка відстала від основи.

Таку штукатурку обережно відбивають молотком, зубилом чи сокирою. Кам'яні, цегляні і бетонні поверхні, що були під штукатуркою, насікають, очищають сталевою щіткою і промивають. На дерев'яних стінах і перегородках під відбитою штукатуркою перевіряють міцність драні; в разі необхідності її заміняють новою. Якщо товщина штукатурки понад 5 мм, у пошкоджене місце забивають цвяхи, які обплітають дротом. В результаті цього забезпечується краще зчеплення штукатурки з основою.

Після видалення відстаючої штукатурки зі старих шарів клейової чи вапняної фарби зчищають набіл та залишки старих шпалер. Набіл зчищають скребками, легко притискуючи їх до поверхні. Якщо він тримається міцно, його розмивають гарячою водою за допомогою щетинної щітки. Залишати рештки набілу на поверхні не допускається. На тягах (карнизах) набіл розмочують гарячою водою і змивають жорсткою щіткою. Старі шпалери здирають. Якщо вони не відстають, їх старанно змочують гарячою водою і знімають за допомогою шпателя, відрізівки, скребка або столового ножа. Клейстер, що залишився під шпалерами, повністю змивають гарячою водою.
Підготовлену таким чином поверхню можна штукатурити.