Зниження вартості горищних перекриттів можливе тільки за рахунок матеріалів, що заповнюють простір між стельовими балками. Для цих цілей уживаються не накат і дошки, а місцеві матеріали — хворост, очерет, солома, гіпсо-комишитові і гіпсошлакові плити. Найбільш дешевими є глиноллетневі і комишитові плити. Глиноплетневе заповнення заготовляється з хворосного каркаса, обмазаного з двох боків самановою масою. Після місцеположення каркаса заповнення затирається глино-піщаним складом з внутрішньої сторони і білиться.

Для заповнення горищного перекриття комишитом уживаються плити з пресованого і зв'язаного комишиту завтовшки 10 см. Вони укладаються на черепні бруски так, щоб стебла очерету були направлені упоперек балок. Для додання стелі рівної поверхні по краях плит виймають чверті, відповідні контуру черепних брусків. При необхідності по верху плити настеляється непресований очерет уздовж балок. Зверху цей шар проливається глиняним розчином, а з боку стелі всі перекриття штукатуряться урівень з балами.

Заповнення непресованим комишитом робиться по жердинах 7—8 см, нарізаним завдовжки, рівною відстані між балками в світлу. Жердини укладаються неповним в 33—35 см. Для щільнішого прилягання кінці їх подрізаються. З боку стелі до жердин прибивається хворост. На нього між жердинами укладається очерет перпендикулярно балкам шаром 7—8 см, а потім по жердинах уподовж балок—слоєм 5 см. Зверху цей шар змащується глиняним розчином завтовшки 1,5—2 см. З боку стелі перекриття обмазується самановою масою, гладко штукатуриться і білиться. Недоліком цих перекриттів є їх мала міцність.