У ряді випадків індивідуальні забудовники мають можливість скоротити вартість будівництва за рахунок застосування місцевих будівельних матеріалів. Для цього необхідно, щоб план будинку був прямокутної форми, що наближається до квадрата, без вітальні, з корисною площею, що допускає обігрів будинку тільки однією піччю. Крім того, необхідно застосовувати найбільш дешеві і конструктивно прості елементи будівлі, що дозволяють широко використовувати місцеві матеріали.

Найбільш дорогими частинами кам'яного і дерев'яного одноповерхового будинку є стіни, вартість яких складає від 30 до 40% від вартості всього будинку, фундаменти — від 7 до 12%, дах — від 10 до 12%, перекриття і підлоги — від 9 до 15%.
Основним економічним показником вартості будинку є вартість одиниці площі будинку—1 м. кв. підлоги. Вона в значній мірі залежить від співвідношення площі забудови до її периметра в плані. Чим більше це співвідношення, тим менша поверхня стін доводиться на одиницю площі підлоги і, отже, тим менше стає питома вартість стін у вартості квадратного метра забудови. Наприклад, для будинку 4 X 4 = 16 м. кв. площа стін при висоті їх 3 м складає 3 X 16 = 48 м. кв., а при площі будинку 8 X 8 = 64 м. кв. площа стін складе 3 X 32 = 96 м. кв., тобто площа будинку збільшилася в 4 рази, а площа стін тільки в два рази.

Виходячи з цього, забудовникові не слід прагнути скорочувати площу будинку, що будується . Найбільш вигідними для забудовника потрібно вважати будинок з корисною площею 30—35 м. кв, тобто з розмірами стін усередині 5X6 або 6 X 7 м.
До типів стін, що дозволяють значною мірою понизити вартість будівництва і скоротити витрату деревини на їх споруду, відносяться: каркасні на стійках з сипкими або твердими заповнювачами, безкаркасні комишито-сирцові стіни і «економічні» стіни (саманові і вапняно-піщані).