[Ластiвочка]

Давайте тут викладати свої думки, враження, поради, все-все по вишивці.

Починаю перша. Можливо багато хто чув про своєрідну "борщівську вишивку". Хочу трішки розказати про неї.
Борщівську сорочку, якщо хоч раз побачиш, уже згодом ніколи не помилишся у її визначенні, стилі, вишиванні - настільки вона своєрідна, в ній протягом віків домінували чорні барви. Так розпорядилася історія. Коли наприкінці XVIII століття турецькі поневолювачі перейшли Дністер і одного разу після чергового набігу татарські орди вщент знищили поселення, повбивали всіх чоловіків, деяких дівчат, жінок забрали в ясир. Ті ж, які лишилися живими, згодом зібралися на згарищах власних осель і поклялися впродовж семи поколінь носити жалобу за чоловіками. З того часу жінки почали вдягатися в сорочки, що вишивали лише чорними нитками. У такому вбранні вони вінчалися, хрестили дітей, ішли на вічний спочинок. Прикметно, що теперішні бабусі неодмінно тримають таку сорочку у старій скрині чи в новій шафі й заповідають у ній хоронити їх.винищили усіх місцевих чоловіків, жінки поклялися, що оплакуватимуть своїх коханих до сьомого коліна. І тривав термін печалі аж до 30-х років ХХ століття. А потім кольори на вишитих сорочках наддністрянців почали поступово світлішати…Ось слова старенької бабусі: "Я прожила майже дев'яносто років, народила семеро дітей, декого з них похоронила ще маленькими, але хрестила їх у цій сорочці. У ній ставала під вінець. Це мій оберіг. Залишаю вам на цій землі усе, що зробила, чого нажила. Єдине прошу: поховайте в цій сорочці, саме по ній впізнають мене на другому світі моя мати, яка допомагала мені її вишивати, впізнає чоловік, який давно відлетів у небо". І так з покоління в покоління линуть подібні слова, від яких стискається серце.
А потім кольори на вишитих сорочках наддністрянців почали поступово світлішати…Народні майстрині мало залишали на полотні елементів трауру, натомість старалися вишити квіти, гілля, листочки, якісь розводи, ледь поцяткувати неяскравими нитками - жовтого, зеленого, фіолетового кольорів.
Тому, якщо колись доведеться побачити вам таку вишивку, то будете знати її історію