Вапняні розчини для обштукатурювання повинні володіти хорошою пластичністю, нормальними термінами твердіння і незначною усадкою.
Під пластичністю розчину розуміється його здатність змінювати під впливом зовнішніх сил свою форму без розшарування, розсипу або утворення тріщин і зберігати її після припинення дії цих сил. Пластичність залежить від якості терпкої речовини (сповісти), а також від якості і кількості заповнювача — піску.
Терміни твердіння не повинні бути дуже короткими, щоб мати можливість нанести і розподілити розчин, і в той же час не бути дуже тривалими, щоб не затримувати робіт. Просушування окремих шарів штукатурки триває залежно від пори року: для «обризгу» — 1— 2 діб; для ґрунту — 2—4 діб; для накривки — 3—5 діб.

Під усадкою розуміється скорочення об'єму штукатурного розчину при його твердінні, що може викликати розтріскування штукатурки. Усадка спостерігається при надлишку терпкої речовини в розчині, а також при повільному твердінні його, коли втрата води відбувається швидше, ніж твердіння.

При визначенні кількості розчину за площами і товщиною штукатурного шару треба враховувати ущільнення розчину в готовій штукатурці на 10 — 12%; а при підрахунку кількості сповісти і піску — приймати коефіцієнт виходу вапняного тіста розчину в 0,75 від об'єму матеріалів, які складають розчин.
Приклад. Визначити кількість вапна і піску для покриття 100 м. кв. поверхні шаром завтовшки 2 см.
Об'єм готової штукатурки: 100 X 0,02 = 2 м. куб., оскільки штукатурка ущільнилася (рахуючи ущільнення в 12%), то необхідний об'єм розчину складе 2:0,88 = 2,28 м. куб. Об'єм всіх речовин з урахуванням коефіцієнта виходу в 0,75—2,28: .075 = 3,0 м. куб. Якщо береться пропорція вапна і піску 1 : 3, то вапна необхідно узяти 0,75, а піску — 2,25 м.куб.