Наша промисловість виготовляє багато видів клеїв. Найбільш поширені з них: Бф-2 та Бф-4 — для склеювання виробів з фарфору, фаянсу, скла, дерева, металу і деяких видів пластмас; Бф-6 — для склеювання тканин; «Кіттіфікс» і «Мекол» — для склеювання водостійкого паперу, картону, дерева, тканин, металу, кераміки; «Геркулес» (стабілін) — для ремонту шкіряних виробів, склеювання тканин і паперу; шпалерний клей —для наклеювання шпалер; полівінілацетатний клей — для склеювання дерева, фарфору, скла, тканин, картону, паперу, а також для приготування міцної шпатлівки. Способи користування клеями, як правило, наводяться на етикетках або в інструкціях, що додаються до них. Проте деякі види клеїв, наприклад столярний і казеїновий, продаються у вигляді напівфабрикатів, які піддаються певній обробці незадовго до застосування. Столярний клей використовують для склеювання дерева та картону. Щоб приготувати столярний клей, роблять клеєварку (рис. 8), для чого беруть дві консервні банки і вставляють їх одна в одну. Плитку столярного клею замотують в шматок матерії і подрібнюють молотком. Подрібнений клей кладуть у власне клеєварку (меншу посудину) і заливають холодною водою так, щоб вона злегка покрила його. Клей повинен розмокати в воді не менш як 12 год, після чого його можна варити. Більшу посудину до половини наповнюють водою, вставляють в неї меншу з клеєм і ставлять на вогонь.
Клей варять доти, поки він повністю не розчиниться у воді і не перетвориться в однорідну масу. Не можна допускати, щоб клей кипів, тому що після кипіння він дещо втрачає свою клеючу властивість. Готовий клей не повинен бути дуже густим. Якщо опустити в нього, а потім вийняти паличку, то клей повинен помалу стікати з неї безперервною цівкою, а не спадати великими краплями. В густий клей під час варіння додають воду. Столярним клеєм користуються, поки він гарячий. Кожного разу "перед початком роботи його підігрівають. Але від частого розігрівання він частково втрачає міцність, тому не потрібно розводити відразу багато клею. Залишаючи клей в клеєварці, його заливають зверху тонким шаром холодної води. Перед розігріванням воду зливають. Казеїновий клей використовують для склеювання дерева. Він продається у вигляді сухого порошку світлого кольору. Казеїн розводять у скляній посудині або в консервній банці. В посудину наливають воду кімнатної температури (води в півтора рази більше,ніж казеїнового порошку). Потім уводу тонкою цівкою засипають казеїн, весь час розмішуючи його дерев'яною паличкою. Розмішувати слід доти, поки не буде однорідна маса (густина рідкої сметани). Коли розведений клей відстоїться, з його поверхні знімають піну. Готовим клеєм можна користуватися протягом 4 год. Згодом клей твердне і стає непридатним до вживання. Целулоїдний клей служить для склеювання паперу, картону, тканин, дерева тощо. Цей клей не боїться вологи.

Щоб приготувати целулоїдний клей, беруть стару фотоплівку, змивають з неї гарячою водою емульсію, додаючи невелику кількість соди. Чисту плівку розрізують на дрібні шматочки, кладуть в пляшку і заливають в три рази більшою кількістю ацетону або грушевої есенції. Пляшку щільно закривають. Через кілька днів плівка повністю розчиниться. Склеювані поверхні зачищають напилком, змащують клеєм, з'єднують і затискують струбциною чи тягарем.
Целулоїд і ацетон — легкозаймисті речовини, тому зберігати клей і працювати з ним потрібно на значній відстані від нагрівальних приладів. У приміщенні не повинно бути вогню, а саме приміщення треба старанно провітрювати під час роботи з клеєм, оскільки пара ацетону шкідлива для здоров'я.