В привітній місцевості робоче місце може бути розташоване в сараї, на горищі, в підвалі, сінях, на веранді, в передпокої або на кухні. В тіснуватій міській квартирі кращими місцями для майстрування є передпокій, балкон чи лоджія. Тимчасово в майстерню може бути перетворений також куточок на кухні або навіть в загальній жилій кімнаті. Не потрібно боятися стружок і тирси; віник, щітка, ганчірка і пилосос приберуть їх умить. Для виконання слюсарних робіт бажано мати робочий стіл довжиною 1500—2000 і висотою 800—900 мм. Стіл роблять з дощок товщиною 30—40 мм. Деталі з'єднують цвяхами.

Якщо передбачаються столярні роботи, то роблять звичайну або спрощену верстатну дошку.
Звичайну верстатну дошку (рис. 2, а) роблять шириною не менш як 600, товщиною 40—60 і довжиною не менш як 1750 мм. На одному кінці верстатної дошки прикріплюють два упори — верхній типу «ластівчин хвіст» і боковий, на другому — роблять паз шириною 100 і глибиною 200 мм. Для міцності на кінцях дошки знизу прибивають товсті бруски на всю ширину. З робочого боку дошки зверху і по ребру на відстані 50 мм один від одного свердлять отвори діаметром 20— 25 мм для вставляння нагелів. Отвори зверху дошки наскрізні, по ребру — глибиною 50 мм. Знизу верстатної дошки влаштовують 3—4 пальці, які можуть бути як висувними, так і поворотними. Висувні пальці кріплять за допомогою скоб, а поворотні — шурупами. Напроти паза роблять два вертикальні упори. Верхній і боковий упори потрібні для того, щоб під час стругання в них упиралася деталь. Пальці підтримують деталь в горизонтальному положенні при закріпленні її в боковому упорі. Щоб деталь міцно трималась, її можна затиснути, поставивши позад неї нагель і вбивши клин між нагелем і деталлю. Упори напроти паза потрібні для того, щоб упирати в них деталь при розпилюванні упоперек. Для стругання кромки дошку закріплюють в боковому упорі, поклавши на висунуті пальці. Якщо потрібно пиляти упоперек, то лівою рукою деталь притискують до вертикальних упорів, а правою тримають пилку.
Для запилювання шипів на торцях деталь вставляють в паз і закріплюють клином. Спрощену верстатну дошку (рис. 2, б) роблять шириною 500—600, товщиною 40—60 і довжиною 1750 мм.

Звичайну верстатну дошку встановлюють на козлах або спеціальному столі з таким розрахунком, щоб її поверхня знаходилась на зручній для роботи висоті. Спрощену дошку кладуть на стіл, лаву або на два табурети і закріплюють за допомогою струбцин. Стіл-верстат ставлять так, щоб світло від вікна падало з лівого боку або спереду. На стіні вішають шафку для інструментів або, якщо дозволяє площа приміщення, ставлять стелаж для інструментів і матеріалів. На стіні за столом можна закріпити дерев'яну дошку або деревностружкову плиту з отворами, в яких тримаються гачки і кільця для підвішування інструментів, невеличких поличок, коробочок з дрібними деталями, цвяхами тощо.
Робоче місце повинно мати добре штучне освітлення. Для цього послужить креслярська лампа, яку можна закріпити над столом. В куточку для майстрування, що знаходиться в передпокої, кухні, на веранді або в кімнаті школяра чи студента, інструменти можуть зберігатися в настінній шафі.