Поверхні можна обштукатурювати різними розчинами.
Чисто вапняним розчином обштукатурюються тільки кам'яні (цегляні) стіни зсередини. Вапняно-алебастровими — дерев'яні поверхні усередині будівлі (внутрішні стіни, перегородки і стелі). Вапняно-цементним — зовнішні кам'яні (цегляні) і дерев'яні стіни і внутрішні стіни кам'яних будівель, схильні до вогкості.
Для кращого зчеплення розчину з обштукатурюваною поверхнею стіни чи стелі наносити розчин потрібно завжди в декілька шарів.
Перший шар, безпосередньо прилеглий до поверхні, називається «обризгом» і має товщину 3 — 4 мм. Коли він підсохне, на нього в один або два прийоми накидається другий шар — «ґрунт» — завтовшки 10—20 мм (іноді до 30 мм), що покриває всі нерівності поверхні. Товщина третього шару — «накривки» — 2—3 мм. Це робить поверхню штукатурки рівної.
Для обштукатурювання другорядних приміщень обмежуються двома шарами.
Обштукатурюються житлові приміщення або «під сокіл», або «під правило».
Обштукатурювання «під сокіл». Розчин, що накидається, розрівнюється і загладжується «соколом». Правильність виконання робіт визначається тим, що відхилення в товщині при 2—3 пробах на вибір на 10 м. кв. поверхні не повинно перевищувати 1,5—1,0 см; не допускається більше 5 штук раковин завглибшки більше 0,3 см. на цій же площі(10 м. кв.).

Обштукатурювання «під правило». Обштукатурювання ведеться ретельніше, поверхня під час роботи вирівнюється і перевіряється за допомогою «правила» (рейки завдовжки в 1,75—2,0 м). При цьому допускаються зазори між правилом і штукатуркою не більше 0,5 см при довжині правила в 1,75 м по діагоналях поверхні або по довжині ребер, а зрив обробного шару (при «затерці») на 10 м. кв. поверхні — не більше 4 шт.
Перший спосіб застосовується при обштукатурюванні другорядних, другий — житлових приміщень.