Фарби та пофарбування поділяються на водяні і неводяні.
Водяні фарби бувають клейові, вапняні, цементні, силікатні та казеїнові. З них для фарбування приміщень найчастіше використовуються клейові, до складу яких входять пігменти, крейда і тваринний або рослинний клей. Застосовуються вони для фарбування обштукатурених дерев'яних поверхонь у сухих приміщеннях. Змішуючи різні пігменти і крейду, можна приготувати клейові фарбувальні суміші будь-яких кольорів і різної насиченості. Зі збільшенням вмісту крейди насиченість кольору зменшується. Останнім часом все ширше застосовуються водоемульсійні синтетичні фарби, головним чином полівінілацетатні (ВА-17 — для зовнішніх і внутрішніх робіт, ВА-27 та ВА-27А — для внутрішніх). Полівінілацетатні фарби наносять на штукатурку, дерево і метал. Ними можна покривати також поверхні, раніше пофарбовані олійними і емалевими фарбами. Поверхні, покриті полівінілацетатними фарбами, бувають матовими або злегка глянцевими (шовковистими) і відзначаються високими декоративними якостями. Висихають фарби через 2—3 год після нанесення їх на поверхню. Полівінілацетатні фарби досить довговічні; в приміщеннях вони служать 5—6 років.

Залежно від призначення приміщення може мати просте (застосовується в санітарних вузлах та кладових), поліпшене або високоякісне фарбування. Поліпшене і високоякісне фарбування — важкі і трудомісткі процеси, що потрібно враховувати при виборі виду фарбування. Операції, що виконуються при підготовці поверхні під просте, поліпшене та високоякісне фарбування клейовими сумішами.
Підготовку поверхонь розпочинають з очищення їх від пилу, бруду, кіптяви, потьоків, набілу та ін. Обштукатурені поверхні очищають і вирівнюють торцем деревини хвойної породи, шліфувальним папером або силікатною цеглою.

Для приготування купоросної ґрунтовки сухий клей подрібнюють і протягом 6—12 год замочують у воді. Потім його підігрівають і, перемішуючи, додають до нього мило, нарізане стружками. У 2 л гарячої води в окремій дерев'яній або скляній посудині розчиняють мідний купорос. До мильно-клейового розчину, старанно перемішуючи, додають оліфу. В утворену емульсію поступово вливають розчин мідного купоросу, засипають крейду і всю суміш розводять водою до об'єму 10 л. Цю ґрунтовку використовують для першого ґрунтування під поліпшене клейове фарбування і для остаточного грунтування під просте клейове фарбування. Для приготування миловару дрібно настругане мило розчиняють у гарячій воді (у співвідношенні 1 :2,5). Окремо розчиняють клей у п'яти частинах води. При перемішуванні в розчин клею вводять мильний розчин, додають оліфу і залишок води. Готову суміш проціджують через густе сито. Грунтовку-миловар використовують при всіх видах клейового фарбування. Великі поверхні грунтують маховими щітками або макловицями, а невеликі — щітками-ручниками.

При високоякісному фарбуванні підготовку поверхні слід продовжити. Наступною операцією буде шпатлювання поверхні. Суміш для шпатлювання під клейове фарбування готують на тваринному клею або купоросній ґрунтовці (рецепти 5 і 6). Для приготування шпатлівки за рецептом 5 у розчині клею розводять мило і під час інтенсивного перемішування добавляють оліфу. Потім до утвореної емульсії додають крейду до потрібної в'язкості. Щоб приготувати ґрунтовку за рецептом 6, у купоросну ґрунтовку, приготовлену за рецептом 3, вливають окремо приготовлений розчин клею і додають крейду до потрібної в'язкості.

Клейовими сумішами фарбують тільки обштукатурені і дерев'яні поверхні в сухих приміщеннях.
Клейову фарбувальну суміш готують на складному (комплексному) клею (рецепт 7). Для приготування суміші крейду замочують водою, перетирають і проціджують, в результаті чого утворюється паста. До пасти додають замочені у воді пігменти. Потрібний колір суміші підбирають за допомогою пробних фарбувань. Клей розчиняють у 0,5—0,6 л води. Борошно або крохмаль розчиняють у 0,25 л холодної води і добре розтирають. Цю суміш вливають у 0,25 л киплячої води і перемішують до утворення борошняного клейстеру. У фарбувальну суміш додають спочатку розчин тваринного клею, а потім клейстер. Перед застосуванням суміш проціджують через сито або капронову панчоху. Кількість приготовленої фарбувальної суміші повинна бути достатньою для фарбування всього приміщення, бо приготувати другу порцію суміші такого ж кольору практично неможливо.

Фарбування приміщень починають зі стелі і верхніх частин стін. Потім позначають межу між кольором основної площі стіни і верхньої її частини. Роблять це за допомогою туго натягненого шпагату, покритого пігментом або попелом згорілого паперу.
фарбування стіни починають зверху. Вздовж позначеної межі невеликою щіткою-ручником старанно проводять смугу шириною 10—15 см і тільки після цього маховою щіткою або макловицею наносять і розтушовують фарбувальну суміш. Рухи щітки при цьому спрямовані зверху вниз, фарбування поверхонь найкраще виконувати удвох (рис. 38), щоб у місцях висихання не утворювались видимі стики, фарбування можна значно прискорити, застосувавши для нанесення фарбувальної суміші поролонові або хутряні (цигейкові) валики (рис. 39). Поролонові валики є у продажу, а хутряний можна зробити в домашніх умовах.

Фарбування виконують по попередньо підготовлених як під олійне фарбування поверхнях. Шпатлівки і ґрунтовки можуть бути олійними, але краще приготувати їх на основі полівінілацетатної фарби (рецепт 8).
Шпатлівка призначена для підмазування пошкоджених місць і шпатлювання поверхні. Для приготування шпатлівки водний розчин клею спочатку змішують з крейдою, потім додають полівінілацетатну фарбу і суміш ретельно розмішують до одержання однорідної сметаноподібної маси. Шпатлівка для підмазування пошкоджених місць повинна бути дещо густішою.

При значних дефектах штукатурку ремонтують і перетирають.
Стару олійну фарбу можна зберегти, якщо вона міцна і не дуже пошкоджена. У цьому випадку для підготовки поверхні під фарбування з неї видаляють брудні плями і кіптяву, промиваючи стіни 2—5%-ним розчином кальцинованої соди або гарячою водою. Після промивання стіну ретельно просушують. Якщо стара олійна фарба недостатньо міцна, покрита тріщинами і лущиться, її видаляють скребками, випалюванням або хімічним способом. Випалюють стару олійну фарбу паяльною лампою тільки на обштукатурених кам'яних поверхнях і ні в якому разі не на дерев'яних. Лампу пересувають поступово, в міру того як фарба здувається. Здуту фарбу негайно зчищають шпателем. Хімічний спосіб використовують для видалення старої олійної фарби з будь-яких поверхонь. Для цього готують пасту за рецептом 10. Пасту наносять на поверхню дерев'яним шпателем. Товщина шару повинна бути 1,5—2 мм. Протягом 1—2 год стара фарба розм'якшується настільки, що її можна легко зняти стальним шпателем або скребком. Після цього поверхню промивають водою, потім 2%-ним розчином оцтової кислоти, потім знову водою і протирають ганчіркою. Після повного висихання поверхню готують під фарбування. Підготовка поверхні під олійне фарбування складається з таких операцій: прооліфлювання, підмазування дефектів поверхні, шпатлювання, шліфування підмазки і шару шпатлівки.

Дерев'яні поверхні стін, перегородок, віконних рам і дверей можуть мати просте, поліпшене, і високоякісне фарбування. Підготовка поверхонь під просте фарбування складається з таких операцій: очищення поверхонь, вирізуваний сучків і засмолів (на нових поверхнях), прооліфлювання, підмазування дефектів, шліфування, прооліфлювання підмазаних місць, грунтування (перше фарбування).
З дерев'яних поверхонь стару фарбу видаляють так, як і з обштукатурених. Засмоли і сучки вирубують на глибину 2—3 мм, вирубані місця прооліфлюють і шпатлюють густою олійною підмазкою. Суміші для підготовки дерев'яних поверхонь під олійне фарбування і методи їх нанесення такі ж, як для підготовки обштукатурених поверхонь.

Поверхні, покриті олійними фарбами, бувають глянцеві і матові. Глянцеве фарбування (склад глянцевої фарбувальної суміші наведено в рецепті 14) міцне, водостійке, завдяки чому воно широко застосовується для опорядження приміщень і фарбування зовнішніх елементів будинків. Матове фарбування відзначається високими декоративними якостями, але менш міцне і тому застосовується лише при високоякісних декоративних роботах. Для приготування фарбувальної суміші до олійної фарби при постійному перемішуванні додають оліфу до робочої густини. Суміш для фарбування пістолетом-розпилювачем повинна бути рідшою, для чого до неї додають 50—150 г скипидару або бензину-розчин-ника. фарбувальна суміш повинна мати достатню в'язкість, яку перевіряють нанесенням на скло краплі суміші. Довжина потьоку на поставленій вертикально скляній пластинці повинна бути 3,5—4,5 см. Витрата олійної фарбувальної суміші на фарбування за один раз підготовленої поверхні становить приблизно 100 г. фарбувати можна тільки сухі поверхні. Якщо фарбувальна суміш погано вкриває поверхню, то фарбування виконують за два і навіть за три рази максимально тонкими і рівними шарами. Наносити кожен наступний шар можна тільки після повного висихання попереднього.

Фарбування емалевими фарбами. Для фарбування емалевими фарбами загального призначення і пентафталевими фарбами поверхню готують як для олійного фарбування. Шпатлюють поверхню олійними або лаковими шпатлівками. Для приготування лакової шпатлівки використовують шпатлювальний лак № 74 або 75 і тонкомелену крейду. Колір шпатлівки повинен відповідати кольору фарбування, для чого до неї додають пігменти.