Пригін і навішування перепліту
Приганяти перепліти бажано до місцеположення коробок. Після установки їх пригін знов перевіряють; при цьому необхідно стежити за тим, щоб стулки перепліту прилягали до чвертей по всьому периметру, не западаючи в них і не виступаючи назовні.
В процесі прифальцування стулок їх слід робити з невеликим скосом.
Для навішування щільного притвору, а також для зручності відкриття віконних переплітів вони забезпечуються віконними приборами.
Стулки кріпляться до коробок за допомогою петель.
Найбільш зручними з них є знімні петлі (або шарнірні), що дозволяють вільно знімати стулки перепліті у разі потреби. Петлі бувають праві і ліві.
Пластинку із стрижнів (баутом) прикріплюють до коробки, а пластинку з кублом стулці. Кожна стулка навішується на дві петлі.
Разом з шарнірними застосовуються карткові петлі, в яких «карти» (пластинки) наглухо сполучені стрижнем, пропущеним через вушка.
Для закривання переплітів служать віконні засувки або шпінгалети.
Для відкриття стулок служать ручки, а в кватирках ставляться завертки.
Закріплюються перепліти у відкритому положенні шляхом установки вітрових гачків.
Тепловтрати через вікна відбуваються в основному із-за щілок у віконних переплітах (зовнішніх і внутрішніх), тому при забарвленні і остаточній підгонці віконних переплітів на це повинна бути обернена серйозна увага.
Для зменшення тепловтрат через віконні палітурки необхідно:
а) офарблювати віконні палітурки тільки в тому випадку, якщо вони добре висушені, тобто відсоток вологості не перевищує 12-15%;
б) прооліфити перепліт слід гарячою (80 — 90°) оліфою і притому бажано натуральною;
в) ущільнювати зазори у внутрішніх палітурках необхідно шляхом ретельного забарвлення їх, охоплюючи всі частини перепліту, для чого офарблювати їх треба не менші два-трьох рази;
г) при остаточній підгонці зовнішніх переплітів, на відміну від внутрішніх, не слід прагнути до можливо більшої герметизації зазорів, а слід добиватися таких зазорів, які забезпечували б незначну фільтрацію повітря міжрамного простору. Це рекомендується робити для попередження утворення конденсату на зовнішніх стеклах.
В процесі прифальцування стулок їх слід робити з невеликим скосом.
Для навішування щільного притвору, а також для зручності відкриття віконних переплітів вони забезпечуються віконними приборами.
Стулки кріпляться до коробок за допомогою петель.
Найбільш зручними з них є знімні петлі (або шарнірні), що дозволяють вільно знімати стулки перепліті у разі потреби. Петлі бувають праві і ліві.
Пластинку із стрижнів (баутом) прикріплюють до коробки, а пластинку з кублом стулці. Кожна стулка навішується на дві петлі.
Разом з шарнірними застосовуються карткові петлі, в яких «карти» (пластинки) наглухо сполучені стрижнем, пропущеним через вушка.
Для закривання переплітів служать віконні засувки або шпінгалети.
Для відкриття стулок служать ручки, а в кватирках ставляться завертки.
Закріплюються перепліти у відкритому положенні шляхом установки вітрових гачків.
Тепловтрати через вікна відбуваються в основному із-за щілок у віконних переплітах (зовнішніх і внутрішніх), тому при забарвленні і остаточній підгонці віконних переплітів на це повинна бути обернена серйозна увага.
Для зменшення тепловтрат через віконні палітурки необхідно:
а) офарблювати віконні палітурки тільки в тому випадку, якщо вони добре висушені, тобто відсоток вологості не перевищує 12-15%;
б) прооліфити перепліт слід гарячою (80 — 90°) оліфою і притому бажано натуральною;
в) ущільнювати зазори у внутрішніх палітурках необхідно шляхом ретельного забарвлення їх, охоплюючи всі частини перепліту, для чого офарблювати їх треба не менші два-трьох рази;
г) при остаточній підгонці зовнішніх переплітів, на відміну від внутрішніх, не слід прагнути до можливо більшої герметизації зазорів, а слід добиватися таких зазорів, які забезпечували б незначну фільтрацію повітря міжрамного простору. Це рекомендується робити для попередження утворення конденсату на зовнішніх стеклах.
Сторінок: 1