Фарбування приміщень починають зі стелі і верхніх частин стін. Потім позначають межу між кольором основної площі стіни і верхньої її частини. Роблять це за допомогою туго натягненого шпагату, покритого пігментом або попелом згорілого паперу.
фарбування стіни починають зверху. Вздовж позначеної межі невеликою щіткою-ручником старанно проводять смугу шириною 10—15 см і тільки після цього маховою щіткою або макловицею наносять і розтушовують фарбувальну суміш. Рухи щітки при цьому спрямовані зверху вниз, фарбування поверхонь найкраще виконувати удвох (рис. 38), щоб у місцях висихання не утворювались видимі стики, фарбування можна значно прискорити, застосувавши для нанесення фарбувальної суміші поролонові або хутряні (цигейкові) валики (рис. 39). Поролонові валики є у продажу, а хутряний можна зробити в домашніх умовах.

Для цього потрібно обтягнути дерев'яний валик довжиною 18—25 см і діаметром 38—40 мм натуральним хутром з довжиноюворсу 10—20 мм або штучним хутром на трикотажній основі з довжиною ворсу 12—16 мм. Хутро зшивають кушнірським швом впритул. Під час фарбування фарбу зберігають у звичайному відрі. Для віджимання надмірної кількості фарби з валика у відрі встановлюють сітку у похилому положенні. Одна третина сітки повинна знаходитись над рівнем суміші. Щоб набрати фарбу, валик опускають у відро; для віджимання надлишку фарби його прокочують 2—3 рази по сітці. Потім валик легенько притискують до поверхні стіни і прокочують вертикальними рухами зверху вниз, так щоб кожна наступна смуга фарби перекривала попередню на 2—3 см. Після нанесення на ділянку шириною 80—100 см фарбувальну суміш розтушовують вертикальними рухами того ж валика.

Пофарбована валиками поверхня має жорсткувату фактуру з приємними декоративними якостями. Така фактура дещо приховує незначні дефекти поверхні. Валики потрібно старанно доглядати. Після фарбування водяною фарбувальною сумішшю їх промивають у гарячій воді з милом, а після фарбування олійною фарбою — спочатку гасом чи бензином, а потім гарячою водою з милом. Вимитий валик просушують і зберігають так, щоб не пошкодити його поверхню.

Для фарбування поверхонь можна використати пневматичний фарборозпилювач у поєднанні з побутовим пилососом, фарборозпилювачем поверхні фарбують тільки горизонтальними і вертикальними смугами. Для нанесення кожної наступної смуги руку з фарборозпилювачем переміщують дещо вправо (при фарбуванні вертикальними смугами) або вниз (при фарбуванні горизонтальними смугами), припинивши подачу фарби і повітря (рис. 40). фарборозпилювачем не можна робити петле-подібних, хвилеподібних і коливальних рухів (рис. 40). Тримають фарборозпилювач на відстані 25—30, см від фарбованої поверхні і строго перпендикулярно до неї (рис. 41).
Місця, де стикуються поверхні різного кольору (біля карниза, в простінках, на межі між верхньою частиною стіни і панеллю), фарбують із застосуванням відвідної лінійки (рис. 42), яку прикладають ребром впритул до поверхні з деяким нахилом від себе. Корпус пістолета при цьому тримають паралельно лінійці. Лінійку переставляють, прикриваючи нею на 10—15 см пофарбовану смугу. Під лінійкою, тобто відводку, фарбують трьома-чотирма горизонтальними смугами. Лінійку періодично очищають шпателем від фарби і протирають ганчіркою. Площину, розташовану нижче відводки, фарбують вертикальними смугами, а біля плінтусів — горизонтальними, фарбувальну суміш перед заливанням у бачок пістолета-розпилювача проціджують через капронову панчоху.